Сільниця

Голодомор на території села

В 1932-1933 рр. села Сільницю та Лука-Жабокрич, як і всю Україну, охопив страшний голод.

Причиною цього лиха було те, що значна частина українського хліба була вилучена в селян, зменшені посівні площі зернових культур, колгоспи не змогли забезпечити людей хлібом.

Виконуючи вказівки вищих органів влади, місцева влада на чолі з головою сільської ради під маркою боротьби з куркульством, вилучили весь хліб у бідних людей.

Старожили розповідають, що в селі були створені спеціальні бригади з активістів для вилучення хліба для міст.

Члени цих бригад шукали хліб скрізь: на горищах в хатах, в катрагах, хлівах, землі, під припічком і навіть у глечиках.

Голод почався вже взимку 1932-1933 рр.

У багатьох селян не було ні борошна, ні круп, закінчилася картопля.

Але особливо важкий період села переживали весною 1933 року.

Дуже багато людей пухли з голоду.

Особливо важке становище було в тих сім'ях, де не було ніякої худоби.

Люди їли все, що попало: траву, листя з липи, цвіт акації, бурякове насіння, протерті качани від кукурудзи і навіть букашки.

Очевидці розповідають.

Мельник Люба Семенівна:

     "Наша сім'я складалася з 6 осіб (батько, мати, дві сестри - Ганна і Марія, брат Петро і я).

      Весною 1933 року нас охопив голод.  Не було нічого їсти. Варили якусь юшку.

      З настанням теплих днів ми всі з трудом виповзли надвір, посідали на призьбі хати

      і грілися на сонці. Мати рвала калачики і давала нам їсти. Всі ми були опухлі і

      далеко ходити не могли. Особливо вибився з сили брат Петя. Він не вставав з

      призьби, опухли ноги, живіт, так і помер з голоду. А я з сестрами дожили до жнив.

      Як стала колоситися пшениця, то мати ходила на поле і таємно рвала колоски,

      щоб зварити куліш. Так ми і вижили в той страшний рік."


Шелестюк Дмитро Васильович:
 
      "Мені було 6 років, але добре пам'ятаю, як мати пекла млинці з кукурудзяних качанів.

      Ми з сестрою надією дуже хотіли їсти і плакали. Батько десь знайшов качани

      від кукурудзи і бурякового насіння трошки, змолов його і мати непекла
 
      млинців. Це було ввечері, ми наїлись їх, а вранці дуже боліло всередині.

      Ми криком кричали від болю. Вся сім'я опухла, не могла ходити, але вижила."


Як почав дозрівати врожай, люди, особливо жінки, кинулися на поле, щоб зірвати хоч кілька колосків і зварити дітям куліш.

Але ще в 1932 році був виданий суворий закон, згідно якого за крадіжку колгоспного майна карали тюремним ув'язненням від 5 до 10 років.

В 1932-1933 рр. в селі було дуже багато людей, які просили милостиню.

В цей страшний рік в селі померло 68 чоловік.

Це були суворі і страшні часи.

Крім голоду, дошкуляли і репресії.

Так, в 1933 році на 5 років ув'язнення був засуджений зав.млином Баланюк Павло Федорович за то, що безкоштовно змолов 3 кг жита якійсь жінці.