Коли в Росії стався Жовтневий переворот, чи як його пізніше назвали Велика Жовтнева Соціалістична революція, на території Сільниці та Лука-Жабокрича ніяких заворушень, мітингів, демонстрацій не було.
Не було газет, радіо, ніякої інформації і селяни практично не знали, що відбувається.
Вперше в Громадянську війну селом проходили німці, австроугорці, білополяки, петлюрівці, але без боїв, грабежів і безчинств.
Лише окремі воєнні формування петлюрівців силою забирали в свої лави молодих чоловіків, їх коней.
Селянство, зіткнувшись з різними видами контрибуцій, конфіскацій і продовольчої розкладки молодої радянської влади, свавіллям та безчинством експедиційних червоноармійських загонів, було страшно невдоволене і чинило збройний опір.
Багато селян Лука-Жабокрича воювали в партизанському загоні Цимбалюка, який входив до складу 144 повстанської дивізії, очолюваної отаманом Хмарою (Іполіт Якович Гадзиківський).
В 1920 р. Цимбалюк був вбитий повстанським командиром отаманом Іваном Пушкарем, уродженцем і жителем села Жабокрич, бази якого знаходились в Балашовському лісі між селами Жабокрич і Лука-Жабокрич.
Вояки Цимбалюка, Пушкара, по суті це були селяни навколишніх сіл, мирних жителів не чіпали, не безчинствували і вели себе досить пристойно.
Зараз важко говорити про їх ідеологію, плани і т.д.
Але незаперечним фактом є те, що, маючи погане озброєння, вони боролися з заходами радянської влади, нападали і вбивали не лише окремих червоноармійців, але і їх невеликі гарнізони.
Під час Громадянської війни в селі Лука-Жабокрич стояла червонокозача батарея.
Активним її учасником був Костюк Петро Максимович, а пізніше і Пилипчак Трохим Іванович (1919 р.).
Пізніше цю батарею перевели в село Стояни колишнього Шпиківського району.
А перед Покровою Трохим Пилипчак вирішив провідати своїх батьків в Лука-Жабокричі.
В Шпикові він зустрівся з своїм односельцем Степаном Кульчицьким і при виході з лісу вже на Лука-Жабокрицьких полях їх зустріли вершники Івана Пушкаря.
Кульчицького відпустили, а Трохима Пилипчака по-звірячому зарубали шаблями лише зате, що він був червоноармійцем.
З червня 1921 року на території Тульчинського району в т.ч. і с. Лука-Жабокрич припинили своє існування всі збройні формування антирадянського спрямування.
Але дрібні банди по кілька чоловік на території села діяли до 1930 року.
Ці банди не мали ніякої політичної орієнтації ізаймалися грабежами і розбоєм.
В 1928 році в жнива був вбитий з обріза Антон Феофілович Подолянчук лише за те, що був секретарем сільської ради і мав деяку інформацію про грабежі бандитів.
Радянська влада на території с.Лука-Жабокрич встановилась в 1920 році.
Першим головою сільської ради був Тарас Шинкарук, секретарем - Іван Покиньчереда, уродженець сусідніх Левковець.
В період Громадянської війни була запроваджена політика «воєнного комунізму», але після війни, щоб зацікавити селян у розвитку сільського господарства, тимчасово з 1921 року була впроваджена нова економічна політика (НЕП).
При НЕПІ податок селянам був зменшений і дозволено розпоряджатися лишками на свій розсуд.
Крім того, селянам дозволялося здавати землю в оренду, застосовувати найману працю.
В Сільниці появилися господарі, які брали кредити з державного фонду на будівництво, придбання сільськогосподарського реманенту та ін.
Цим правом скористалися громадяни А. Ворожбит, Г. Омельчук, Л. Процюк та деякі інші громадяни, які побудували житлові будинки під цинковою та чорною жерстю.
Багато селян придбали плуги кінні, культиватори та інший реманент.
В 1923 році в селі було організоване бурякове товариство, яке очолював В. Гвоздецький.
Через товариство встановлювався зв'язок з містом.
Це був необхідний, але тимчасовий захід держави.
Генеральною лінією партії було створення колективних господарств.
В 1920 р. в селі Сільниці встановилася радянська влада.
Головою сільської ради був обраний колишній панський наймит Іван Семенович Савицький.
Першим кроком радянської влади на селі була організація допомоги бідним селянам.
В 1921 році було організовано комітет незаможніх селян (комнезам).
Головою комітету був обраний Василь Іванович Рабковець, в с. Лука-Жабокрич - Пилипчак Ефрем Пилипович.
Комітет займався поділом землі, надавав допомогу селянам насінням, тяглом, інвентарем, організовував допомогу бідним селянським сім'ям дровами, дітям - одягом та взуттям.
Після Громадянської війни с. Сільниця було нагороджено Червоним Прапором і назване «Червоним селом».
В адміністративному відношенні села Сільниця і Лука-Жабокрицька до 1923 р. відносилися до Шпиківської волості, Брацлавського повіту, Кам'янець-Подільської губернії.
В січні 1923 р. Брацлавський повіт ліквідований й утворений Тульчинський повіт.
До його складу входило 13 районів.
З 1923 по 1932 рр. с. Сільниця й Лука-Жабокрицька входили до Шпиківського району Тульчинського округу.
27 лютого 1932 р. утворена Вінницька область.
З 1963 року село Сільниця ввійшло до Тульчинського району Вінницької області.
(З архівних матеріалів Тульчинського краєзнавчого музею, с. Сільниця, с. Лука-Жабокрицька).
Учасники Громадянської війни
В дні Громадянської війни жителі села брали участь у цій війні.
Серед них: Андрушко П.Ф., Штельмах Д.А., Баланюк П.Ф., Стецюк Я.Д., Юзьків П.А., Кравець І. Г, Семенюк Никифір, Заремба Д., Пилипчак М.С., Войтенко А.К, Войтенко Ф.І., Кравець П.І., Войтенко Л., Тихонюк В.Й., Пилипчак Г.Й.
Після повернення з фронту всі трудилися в сільському господарстві.
Юзьків П.А. неодноразово вибирався головою колгоспу.
Андрушко П.Ф. працював секретарем сільської ради та фінагентом.
Штельмах Д.А. - бригадир рільничої бригади.
