В 30-ті роки на Україні тривали масові репресії серед усіх категорій населення: представників партійного і державного апарату, військових, інтелігенції, робітників і селян.
Це була кампанія боротьби проти так званих ворогів народу.
Не оминула ця кампанія і Сільницю.
В 1938 році по доносу були заарештовані безневинні громадяни А. Войнаровський з дочкою Надією, В. Войнаровський, К. Мельник, які загинули в таборах смерті.
В цьому ж році був заарештований і засуджений на 15 років Наш односельчанин А. Ясинецький, який до 1938 року працював директором Тульчинського педтехнікуму, а в 1938 році був переведений на таку ж посаду у місто Проскурів (нині Хмельницький).
Після смерті Сталіна він попав під амністію і повернувся в Сільницю до своїх родичів.
Розповідь Ясинецького записав М. Заремба.
"Був заарештований по доносу за те, що викладав історію України по підручнику Михайла Грушевського.
Ніякого суду не було, тільки оголосили вирок і повезли за Урал.
Працював на лісорозробках.
Умови були жахливі.
Врятувало від голодної смерті те, що був ще й обліковцем на молочній фермі."
Після встановлення радянської влади люди жили в невідомості за завтрашній день.
І в селі Лука-Жабокрич були свої "стукачі", які доносили на "ворогів" радянської влади.
Лука-Жабокрич село невелике й особливо когось репресувати тут не було.
Однак як згадує Василь Онуфрійович Дубій в 1938 році він ранком вийшов на роботу.
Серед інших там був колишній офіцер Червоної Армії Василь Тихонюк.
Бідний, голодний, обірваний, їздив биками в колгоспі.
У випадку невдоволення він мовив до биків: "Щоб вами Сталін їздив".
Хтось з присутніх очевидно доніс в НКВС і вночі його без суду і слідства заарештували і більше його не було в селі.
Також були репресовані Кравець Трохим Степанович, працював завгоспом, Тихонюк Василь, їздовий, Мельник Карпо Пилипович, Омельчук Григорій, Онищук Тодосій.
До сьогоднішнього дня їх доля невідома...
Всього репресовано 11 чоловік.
Про інші факти репресій даних не збереглося...
