До 1928 р. в селі Лука-Жабокрич функціонувала церква, яка знаходилася поряд з початковою школою.
Це місце фактично було окраїною села.
В 1928 р. церква згоріла.
Розповідає вчителька-пенсіонерка М.Л. Траченко:
"Біля початкової школи на одній садибі містилася гарна дерев'яна церква, яка згоріла в 1928 р.
Це було в неділю.
Я тішилася братиком, який народився цього дня, і пішла до тітки Ольги Кондратюк.
Вона була віруючою людиною, ходила до церкви і співала в церковному хорі.
Біля тітчиної хати я помітила величезний стовп диму і вогню.
То горіла церква.
Тітка побігла гасити, але на місці церкви застала лише згарище.
На місце пожежі збіглися люди з Лука-Жабокрича і Сільниці, але врятувати церкву було неможливо.
Ходили чутки, що церкву підпалив староста Пилипчак Григорій."
До 1783 р. в селі Сільниці існувала уніатська церква, дерев'яний будинок якої знаходився на пагорбі біля ставка, що у верхів'ї р. Сільниця.
«До 1783 г. существовала униатская церковь.
Церковной земли: усадебной - 3 десятиньї 627 сажней, пахотной - 25 десятин, сенокос с лесом - 12 десятин, 5,18 сажней, хутора 18 десятин».
(З книги «Труди Подольского Єпархального исторического комитета». 1901. Стр. 178).
Згодом стараннями прихожан, трохи нижче на підвищенні був побудований новий будинок церкви в ім'я Різдва Богородиці.
Будинок був дерев'яним - однокупольним.
Пізніше будинок був перебудований, поставлений на кам'яну основу, покритий жерстю, пофарбований зовні і в середині, а іконостас оновлений.
До 1825 року священником був Семен Левицький, який перейшов з унії в православ'я.
У дарственній, яка знаходилась в церкві записано його ім'я.
З 1825 по 1838 рр. священником був Йосип Семенович Левицький (могила якого була в східній частині церковного двору).
З 1838 по 1861 рр. приход займав священник Іоан Нестеровський.
В 1861-1862 рр. - Іоан Завойчинський.
З 1862 по 1864 рр. сільницький приход був без самостійного священника.
З 1864 по 1892 рр. священником був Павло Трифонович Гладкевич.
Він привів у належний вигляд храм, а також побудував будинок для священника і користувався церковними землями.
Помер П.Т. Гладкевич 11 січня 1892 р. і похований біля церкви з південної сторони.
Могила (цегельний склеп) з металевою огорожею, вилита меморіальна чавунна плита зруйновані в 1934 році.
Після смерті П.Т. Гладкевича парафію прийняв священник Боніфатій Корніч, який обслуговував два приходи: Сільницький та Лука-Жабокрицький.
У 1906 році приходи були поділені.
Лука-Жабокрицький приход обслуговував син Петро Боніфатійович Корніч, а Сільницький - отець Боніфатій.
З 1921 р. Сільницький приход обслуговував Василь Корніч (син отця Боніфатія, брат Петра).
В 1929 році отець Василь був переведений в с. Велику Вулигу.
Сільницький приход обслуговував отець Костянтин, який в 1930 р. виїхав із села, а на його місце присланий отець Макарій Козловський, який проводив службу в церкві, що діяла до 1934 р.
В 1934 р. його заарештували і посадили в Брацлавську тюрму.
З цього часу ставлення до релігії й церкви стало нестерпним.
Віруючих людей влада зневажала.
Церква в селі була зруйнована в 1934 р. місцевою владою при підтримці сільських активістів Павла Баланюка, Петра Юзькова, Мусія Заремби, Нестора Поліщука.
Активісти скинули хрести і дзвони, які побилися, а потім розібрали куполи і зробили на стінах звичайний верх.
В цьому приміщенні відкрили сільський клуб, але відвідували його дуже мало молодих людей.
А тому будинок було передано колгоспу «Перемога» під зерновий склад, а потім його розвалили.
З цього матеріалу колгосп побудував на території господарства двоповерховий зерновий склад, який після війни орендувало Юрківське заготзерно.
Під час окупації в одному з шкільних будинків було обладнано «Молитовний будинок» де проводилася церковна служба.
Він діяв до 1946 року.
Будинок був переданий школі.
Віруючі люди ходили молитися в Шуру-Копіївську або Левківську церкви.
Так було до розпаду СРСР.
В 1981 році в селі була збудована типова школа, а старі шкільні будинки передані колгоспу.
В 1995 році два будинки були повалені, а в третьому з ініціативи В. Ворожбита, Г. Чорнокульської, проводиться служба до цього часу.
З 1998 р. службу проводить молодий священник Віталій Частковський, який обслуговує Юрківку.
В селі є два кладовища.
Одне під лісом «Грабиною» по дорозі на Юрківку, друге біля польового стану бувшого села Лука-Жабокрич по дорозі на Тульчин.
З 12 квітня 1997 р. розпочалося будівництво нової церкви, ініціаторами якого були В. Ворожбит, Г. Чорнокульська, О. Колісник, А. Макаринська, Б. Шклярук.
Розповідає В.А. Ворожбит:
"Будівництво розпочалося з того, що колгосп «Авангард» (голова М. Вакало) виділив 20 тон зерна, лісоматеріал (дуб, сосна, вільха), транспорт для завезення каменю на підмурок, який був закуплений за кошти зібрані з прихожан.
В період Незалежності колгосп немає можливості відчутно допомогти у будівництві тому, що перебуває у важкому економічному становищі.
Мені довелося їздити по селах нашого та сусідніх районів і випрошувати будівельні матеріали або зерно, щоб ним розрахуватися з робочими.
На моє прохання відгукнулися керівники колгоспів, промислових підприємств, будівельних організацій.
Голови КСП М. Вакало, А. Савчук, Ф. Гринєвич, М. Ганзій, В. Ковальчук, О. Нестерук, П. Неборецький, М. Лисий, М. Чорний, В. Нога, Г. Сафронюкз Шаргородського району, П. Нижник з Тиврівського району, М. Мельник з Томашпільського району, директор Тульчинського птахокомбінату В. Таратунський, директор ПМК-19 М. Махлєєв, директор Рахнянського лісоторгового складу, директор Шпиківського цукрозаводу І. Рожанківський."
| Субота, 23.11.2024, 13:51 | Головна | Реєстрація | Вхід | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Сільниця | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Меню сайтуПошукКалендар
Наше опитуванняДрузі сайту СтатистикаОнлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
 Релігія і церква
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 |  | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Copyright MyCorp © 2024 | Хостинг від uCoz |